Використання логоритмічних прийомів у корекційній роботі (початкова школа)

Молодший шкільний вік є сенситивним для розвитку сприймання, що слугує формуванню пам’яті, мислення, уваги. В основі розвитку вищих функцій лежить складний процес інтеграції зовнішнього світу у внутрішній. «Розвиток сприйняття різної модальності створює ту первинну базу, на якій починає формуватися мова» (Л. С. Виготський). Тому за різноманітних порушень бажано особливу увагу приділяти розвитку сприйняття.

Недоліки загальної! мовленнєвої моторики виправляємо засобами логоритміки. Логоритміка — це низка вправ, завдань, ігор, що поєднує в собі музику і рухи, музику і слово, музику, слово і рухи. І все це спрямоване на виконання корекційних, освітніх та оздоровчих завдань.

Уроки логоритміки проводить логопед, але в початковій школі такі заняття доцільно проводити як логопеду, так і вчителеві (з елементами логоритміки). Методично правильно дібрані вправи на заняттях з елементами логоритміки впливають на загальний тонус, настрій, на моторику, нормалізують дихання.

Адже основний принцип системи музично- ритмічного виховання — злиття рухів з музикою. Особливість цієї методики полягає в тому, що у вправах надають вагомого значення слову. Музику використовують для конструювання методу, спрямованого на виправлення різноманітних форм мовленнєвих недоліків. Уведення слова дає можливість застосовувати низку вправ, побудованих на музичному ритмі й у віршованій формі, а також дотримуватися принципу ритмічності в рухах.

На логопедичних заняттях і під час уроків діти зазвичай сидять. Необхідно задовольняти біологічну потребу дитячого організму в рухах, вводити під час заняття гімнастику та рухливі ігри.

Вправи в логоритміці побудовано таким чином, щоб мовні, музичні та зорові сигнали викликали швидкі дії. Це сприяє загостренню уваги, формує швидку рухову реакцію, розвиває спроможність до вибору реакції, до гальмування, вміння переключатися з одного завдання на інше. Ці вправи впливають на розвиток вольової сфери дитини.

Заняття з елементами логоритміки під силу проводити кожному логопеду і вчителеві молодших класів у тісному погодженні та інтеграції програм співів, ритміки, фізкультури. При цьому значного ефекту можна досягнути, якщо цю роботу продовжить вихователь у другій половині дня.

Плануючи заняття з елементами логоритміки, логопед використовує вправи:
з психогімнастики;
на формування уваги, розвиток пам’яті;
вправи на орієнтування у просторі;
ритміко-гімнастичні вправи, які регулюють тонус м’язів та формують діафрагмальне дихання.

Для психічного здоров’я людині необхідна збалансованість емоцій. Розлад почуттів сприяє виникненню емоціональних розладів, які призводять до відхилень у розвитку особистості дитини, у тому числі мовлення. Невміння висловити свої почуття, скупість, негнучкість або неадекватність міміко-жестової мови ускладнює спілкування дітей з товаришами та дорослими. Особливо в цьому випадку страждають діти з неврозами, з органічними ушкодженнями головного мозку та іншими нервово-психічними захворюваннями. Розумово відсталі діти не можуть жестами показати точні
характеристики предметів. Вони значно гірше, ніж діти з нормальним інтелектом, розрізняють почуття, що виражає обличчя людини. Недостатня диференційованість рухів мімічних м’язів призводить до недорозвитку лицьової моторики та невміння висловити свої почуття-

Саме тому на логопедичних заняттях та уроках значну увагу необхідно приділяти вправам з психогім- настики. Роботу потрібно розпочинати з першого класу. Спочатку необхідно навчати дітей елементів техніки виразних рухів, використовуючи їх у вихованні емоцій, а потім у техніці набуття навичок саморозслаблення. Слід допомогти дитині зрозуміти, що між думками, почуттями та поведінкою існує зв’язок. Виконуючи вправи з пси- хогімнастики, діти ознайомлюються з різними емоціями, вчаться керувати ними. Це допомагає їм краще розуміти одне одного і формує їх самовираження. О. В. Сухомлинський стверджував, що розвинені почуття, висока емоційна культура — це, образно кажучи, абсолютний музичний слух моральної вихованості. І це дійсно так, бо без уміння керувати емоціями не можна виховувати в дитині моральні якості.

Під час занять діти розвивають міміку. їхні жести, пантоміміка стають більш усвідомленими, різноманітними. За допомогою цих вправ можна навчити дітей розпізнавати і передавати такі почуття, як радість, здивування, огида, гнів, цікавість, острах, сором, провина.

Крім розвитку психомоторних функцій ці вправи допомагають регулювати поведінку дитини у колективі. Тренувати вміння розпізнавати емоційний стан за мімікою можна також за допомогою малюнків. Широкий набір таких малюнків, піктограм пропонують автори М. І. Чистякова «Психогім- настика» (М. : Просвещение, 1990), В. В. Тарасу н, М. В. Шевченко «Развитие понимания речи у младших школьников с речевым недоразвитием» (Метод, рекомендации. — К. : РУМК, 1992).