ЛОГОПЕД і Я

Діти з особливими потребами». Що таке синдром Дауна?

logoped — Mon, 17 Mar 2014 21:10:32 GMT

Їх називають «діти сонця». Ці хлопчики і дівчатка, за словами педагогів, надто чутливі, вразливі та відкриті навколишньому світу. Діти з синдромом Дауна - скільки їх народжується в Україні? Яке майбутнє цих дітей?

За статистикою, на 800-1000 немовлят одна дитина народжується з синдромом Дауна. Щороку в Україні на світ з’являється від 300 до 400 таких малюків. Майже кожну третю дитину залишають у пологовому будинку. Хвороба Дауна - це генетична патологія, зазначає Галина Скиба, працівник інституту педіатрії, акушерства та гінекології. «Така дитина може народитися в абсолютно здорових батьків. Як правило, це пов’язано з однією зайвою 21-ою хромосомою, тобто із хромосомним дисбалансом. У кожної людини 46 хромосом, а в людини з типовою формою хвороби Дауна - 47. 95% випадків патології не передається в спадок».

Діти з синдромом Дауна мають низку фізіологічних особливостей, розповідає педіатр Наталія Давидова. Вони повільніше розвиваються, ніж їхні однолітки. Малюкові-дауну вчитися важче, але його також можна навчити ходити, говорити, читати, малювати.
«Це насправді дуже добрі, золоті діти. Вони ніколи не бувають агресивними. Але вони дуже несамостійні. Оточуючі мають їх весь час підтримувати, щоб їхня цікавість та інтерес до цього світу були розвинені. У зв’язку з тим, що такі діти дуже відкриті, вони можуть яскраво проявляти свої таланти».

У Києві щороку народжується до 30 дітей з синдромом Дауна, кажуть в асоціації батьків, що мають таких малюків. За п'ять місяців цього року від 11 таких дітлахів відмовилися.

У киянки Наталії Жданової 4 роки тому народився хлопчик. Про те, що дитина має синдром Дауна, подружжя дізналося лише за кілька місяців. Якби про діагноз дізналася ще під час вагітності, все одно народила б, каже Наталія. Зараз хлопчик ходить у звичайний дитячий садочок. «Для нас дитсадок важливий тим, що дитина має можливість спілкуватися зі своїми однолітками. А спеціальні заняття можуть бути індивідуальними. Багато батьків, якщо дізнаються під час вагітності, що буде така дитинка, все ж її залишають. Бо зараз більше інформації, людям відомо, що такі діти ростуть, розвиваються, можуть бути серед інших».

Наталя розповіла, що знає молодих людей з Києва, хворих на синдром Дауна, які закінчили вечірні школи, вчаться в училищах. Закордоном же робота для людей з особливими потребами – звичайна практика. Головне для цього – можливість адаптації людини в суспільстві.

В Італії на 800 малюків один народжується із синдромом Дауна, тобто щодня на світ з’являються майже дві такі дитини. Завдяки рівню національної системи охорони здоров’я і спеціальним лікувальним курсам тривалість життя людей з синдромом Дауна подовжилася. В середньому в Італії такі люди живуть до 62 років. На сьогодні в країні нараховується 40 000 хворих.

Діти починають навчання у звичайному дошкільному закладі, але під наглядом спеціально підготовленого вихователя і лікаря. Зазвичай в Італії ці малюки відвідують дитсадок на рік довше, ніж їхні ровесники. Після закінчення середньої школи підлітків зараховують до профучилищ, де підготовлені фахівці допомагають розумово відсталим студентам інтегруватися у професійне середовище. Та через брак підготовленого персоналу подібні умови існують в Італії далеко не скрізь. Тому батьки змушені віддавати дітей у традиційні ліцеї. 80% людей із синдромом Дауна успішно працюють у сфері обслуговування. Вони заробляють на життя прибиранням, розносять пошту або допомагають садівникам чи кухарям. Менший відсоток залучений до роботи у промисловості та сільському господарстві.

В Україні проблеми навчання, розвитку, працевлаштування дітей з синдромом Дауна залишаються внутрішньою проблемою родин, які мають таких малюків. Держава не зацікавлена створювати робочі місця для неповносправних людей, а лікарі здебільшого ставлять на них хрест, каже голова парламентського підкомітету у справах інвалідів Валерій Сушкевич.

За світовою концепцією інвалідності на рівні ООН та Конвенції про права інвалідів, інвалідність трактується як одна з ознак людства, а не як вада. Малюки з генетичними відхиленнями набагато краще розкривають свої можливості, якщо вони живуть удома в атмосфері любові, з ними проводять навчання за спеціальними програмами, а суспільство не відштовхує цих дітей.

Алалія

logoped — Mon, 17 Mar 2014 21:03:36 GMT

Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями. В залежності від того, які мовленнєві центри були уражені, розрізняють сенсорну і моторну алалії.

Сенсорна алалія обумовлена ураженням центрального відділу мовнослухового аналізатору. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженному слуху дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може зрозуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка, необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато лепече. Тоді як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Чаcто у сенсорних алаліків відмічається єхолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання.
Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна.

Моторна алалія обумовлена ураженням центрального відділу мовнорухового аналізатора. Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. У дитини яка розуміє оточуючих та правильно сприймає їх, формується та розвивається самостійне мовлення. Тоді як дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні устрої. Моторний алалік не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по-різному. У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова.
Причини алалії
Під час внутрішньоутробного розвитку:
• інтоксикації
• хронічні захворювання матері
• порушення кровообігу плодуПід час пологів:
• мозкові крововиливи, гематоми
• асфіксія
• пологові травми
У ранньому віці дитини:
• травми голови
• інфекційні захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт)

Логопедична робота будується диференційовано при моторній та сенсорній алалії. Але, в обох випадках слід розпочинати її якомога раніше, тому що без допомоги кваліфікованого спеціаліста мовлення дитини формуватися не буде. Корекційна робота при алалії тривала та потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань, тобто тісної співпраці батьків та логопеда. Батьки дитини-алаліка повинні дуже серйозно поставитися до логопедичних занять. Оскільки алалія є системним недорозвитком мовлення, то логопедична робота має охоплювати усі сторони мовлення:

• Розвиток слухової уваги
• Розвиток розуміння мовлення
• Розвиток звукової сторони мовлення
• Розвиток складової структури
• Розвиток просодики (темп, ритм, інтонація)
• Розвиток граматичної будови
• Накопичення словникового запасу
• Розвиток фразового мовлення
• Розвиток зв'язного мовлення

АУТИЗМ

logoped — Mon, 17 Mar 2014 20:57:58 GMT

АУТИЗМ? А ЩО ЦЕ ТАКЕ?

Згідно зі статистикою, діагноз «аутизм» трапляється досить часто: один випадок на 100-160 дітей. Про те, як визначити, чи ваша дитина не захворіла на цю недугу, як правильно її лікувати та яка доля на неї чекає, для читачів «ДУ» розповіли координатор програми психічного здоров'я ВООЗ Ігор Марценковський і старший науковий працівник українського Інституту психіатрії Яна Бікшаєва.

Аутизм належить до групи загальних порушень розвитку. Тобто деякі сфери дитячої психіки розвиваються відповідно до віку дитини, нерідко навіть із випередженням, а декотрі - різко уповільнюються. До таких загальмованих сфер належать сфера комунікації (особливо мовне спілкування, здатність адекватно сприймати дійсність, віддзеркалювати соціальні ситуації й реагувати на них). Адже дитина-аутист не завжди є розумово відсталою. Вона немов «річ у собі».

- Найчастіше батьки починають помічати проблеми дитини у віці 2-2,5 років,- розповідає Ігор Марценковский.- Наприклад, дитина не розмовляє, або не сприймає материнську мову. Спочатку батьки звертаються до лор-лікарів або сурдологів, оскільки вважають, що дитина має вади слуху. Через те, що маля не розуміє зверненої до нього мови, не спілкується з ровесниками, не розуміє певних соціальних ситуацій і не реагує на них, вторинно страждає інтелект. Причому дуже своєрідно - якщо дитина щось знає і розуміє, вона не може ці знання застосувати. Батьки зауважують, що хвора дитина до року була крикливою, постійно ставала навшпиньки, струшувала кистями рук. Дитина реагує на шум, але ігнорує звернені до неї слова. У дитини не формується прив'язаність до батьків. Вона не бавиться зі своїми однолітками, а гра із забавками - завжди маніпулятивна (наприклад, катати машинку зі сторони в сторону), сюжетної, рольової гри від них домогтися неможливо. Коли батьки звертаються до невролога, їм зазвичай кажуть, що це легке неврологічне порушення. Та якщо дитина перестає розуміти звернену до неї мову, починається затримка психо-мовленнєвого розвитку, варто звернутися до психіатра. За медичними критеріями, діагноз «аутизм» ставлять, починаючи з трирічного віку. Діти, що не досягли трьох років, згідно з усталеним порядком відвідують невролога.

- Проблема загальних порушень розвитку - це проблема дуже ранньої діагностики,- розповідає Яна Бікшаєва.- Оптимальний варіант - два роки, три роки - і це терпимо. Якщо ці діти проходять своєчасну реабілітацію, то 80 відсотків з них уникають захворювання. Вони розвиваються практично як здорові, мають ті ж можливості в житті, що й решта. У нас діагностика набагато пізніша. Трапляються й такі випадки (особливо, якщо йдеться про периферію), коли лікар каже: «Ага, хлопчик (найбільше до цієї хвороби схильні хлопчики. - Авт.) до трьох років не говорить? Не страшно, почекайте до п'яти». І от звертаються до психіатра батьки дитини, якій до школи лишилось, у найкращому випадку, півроку-рік. А пізня діагностика значно ускладнює можливість надання і соціальної, і реабілітаційної медичної допомоги.

Ранню діагностику мають проводити спеціально навчені педіатри чи дитячі неврологи.

Якщо говорити про поширеність цієї хвороби, то фахівці зазначають, що статистиці довіряти важко. Чому? Значна частка випадків не діагностується. Багато хворих дітей не перебуває на обліку в психіатра. Часто батьки сподіваються, що проблему вдасться вирішити, так би мовити, власними силами.

У реальній системі психіатричної допомоги дітям, як і в системі медико-соціального обслуговування хворих дітей, є чимало суттєвих проблем. Наприклад, взята на облік дитина з подібним діагнозом практично не матиме можливості потрапити до звичайної школи. Школи таких дітей «відфутболюють». Дитина, яка стоїть на обліку в психіатра і має проблеми, змушена йти до школи з висновками медико-педагогічної комісії. Остання обирає форму та місце навчання дитини. Де-юре комісія має виконувати винятково рекомендаційну функцію, а де-факто перебирає на себе юридичні повноваження. Тобто якщо медико-педагогічна комісія визначає, що це має бути допоміжна форма навчання, то таку дитину вже неможливо навчати за програмою для масових шкіл. Ще одна проблема - немає державних реабілітаційних центрів для таких дітей.

Лікування аутизму - це насамперед реабілітація за спеціальною програмою навчання. Нормальна дитина розвивається «автоматично», а дитину із загальним порушенням розвитку на кожному етапі потрібно підштовхувати та спрямовувати за допомогою спеціальних вправ. Одна з причин, чому батьки не поспішають ставити свою дитину на облік, полягає в тому, що для лікування розладів, про які йдеться, потрібні сучасні лікарські засоби. І ледве не всі ці ліки не зареєстровані в Україні, а зареєстровані - надто дорогі. Вірогідність того, що цими препаратами забезпечуватимуть безоплатно - надзвичайно мала. Ну, а для того, щоб купувати ці ліки, зовсім не обов'язково стояти на обліку в психдиспансері.

Викликає занепокоєння й низький рівень підготовки фахівців у сфері психіатрії, бракує вузьких спеціалістів. Наприклад, в Україні взагалі немає такої спеціальності, як дитяча психотерапія, а також спеціалістів, які б займалися дитячою психіатричною реабілітацією. Не визначено навіть, хто це має бути - спеціально навчені медичні сестри чи соціальні працівники, психологи, дефектологи. З дитячими психіатрами теж є чимало проблем. Два роки тому Міністерство охорони здоров'я взагалі вдалося до спроби ліквідувати спеціальність «дитяча психіатрія». Потім її начебто відновили...

- Дуже часто,- каже Ігор Марценковський,- аутизм спостерігається не як поодиноке захворювання, його супроводжують інші психічні розлади - гіперактивність й неможливість сконцентрувати увагу. У лікуванні не можна обійтись без медикаментозної терапії. На Заході основою такої терапії є препарати, що називаються психостимуляторами. Але згідно з нашим законодавством більшість з них визнано... наркотиками. Вони не доступні навіть для дітей, яким життєво необхідні. Характерно, що в Європі серед маленьких пацієнтів психіатрів діти з гіперактивністю становлять 30 відсотків. А от у нас взагалі немає лікарів, які б цікавилися цією проблемою. Діагноз не ідентифіковано, отже, й ліки не потрібні, бо лікувати... нема чого. Останнім часом дехто з лікарів працює з такими дітьми. Вони й інформують батьків. Можливо, коли число сімей, де є такі хворі, сягне критичної маси, у чиновників відкриються очі на проблему. Поки що ситуація така: психіатрична система сама собою, а хворі діти - самі собою, фактично полишені напризволяще.

- Терапія насамперед полягає в навчанні дитини, у стимуляції її розвитку,- додає Яна Бікшаєва.- Аутисти абсолютно безпорадні в реальному соціальному середовищі. Потрібно змоделювати його поведінку в життєвих ситуаціях. Сприяти розвиткові дитини треба за допомогою спеціальних вправ. Перший етап - застосування техніки сенсорної інтеграції (спрямованої на відновлення відчуттів). Наступний - навчити дитину концентрувати свою увагу. Далі - домогтися, аби поведінка дитини була адекватною. І нарешті - навчання.

На Заході аутисти живуть як повноправні члени суспільства, мають змогу працювати. У нашій країні вони позбавлені змоги жити повноцінно. Ми ніяк не можемо зрозуміти, що вони - такі самі люди, як і ми, просто живуть у власному світі, мають особливі потреби.

Ринолалія

logoped — Mon, 17 Mar 2014 20:55:26 GMT

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. При ринолалії артикуляція звукі відрізняється від норми. Так, при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоточної та носової порожнин від глоточної та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення зявляється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.

Відкрита ринолалія. Для нормальної фонації характерна наявність затвору між ротовою та носовою порожнинами, коли голосова вібрація проходить тільки через ротову порожнину. Якщо ж між ротовою та носовою порожниною розподіл неповний, тоді вібруючий звук проходить також і в носову порожнину. В результаті порушення перепони між ротовою та носовою порожниною збільшується голосовий резонанс. При цьому змінюється тембр звуків, особливо голосних. Найбільш помітно змінюється тембр голосних звуків і та у, при артикуляції яких ротова порожнина більш вузька. Менш назально звучать голосні звуки е та о, ще менше порушений голосний а. Крім тембру голосних звуків, при відкритій ринолалії порушується тембр деяких приголосних. При вимові шиплячих звуків та фрикативних ф, в, х додається хриплуватий звук, що виникає у носовій порожнині. Вибухові звуки п, б, д, т, к, г, а також сонори л та р звучать неясно, тому що у ротовій порожнині не може утворитися повітряний тиск, необхідний для їх чіткої вимови.
Відкрита ринолалія може бути органічною та функціональною. Органічна ринолалія буває вродженою (розщелина м'якого та твердого піднебіння) та набутою (утворюється при травмі ротової та носової порожнини або в результаті набутого паралічу м'якого піднебіння).
Одна з функціональних форм – звична відкрита ринолалія, яка спостерігається після великих аденоїдних розрощувань, виникає в результаті тривалого обмеження рухливості м'якого піднебіння.

Закрита ринолалія. Закрита ринолалія характеризується зниженим фізіологічним носовим резонатором під час вимови звуків мовлення. Найбільш сильний резонанс в нормі спостерігається при вимові носових м, м', н, н. В процесі артикуляції цих звуків носоглоточний затвор залишається відкритим та повітря проходить до носової порожнини. Якщо ж носовий резонанс відсутній, ці фонеми звучать як ротові б, б', д, д'.
Крім вимови носових приголосних звуків при закритій ринолалії порушується вимова голосних, вона набуває неприроднього відтінку.
Причинами закритої ринололії частіше за все є органічні порушення в носовому просторі або функціональні порушення піднебінно-глоточного зімкнення. Органічні порушення бувають викликані хворобливими явищами , в результаті яких зменшується проходимість носа та ускладнюється носове дихання. Передня закрита ринолалія виникає при хронічній гіпертрофії слизистої носа, головним чином задніх відділів нижніх раковин, при поліпах у носовій порожнині, при викривленні носової перегородки та при пухлинах носової порожнини. Задня закрита ринолалія у дітей частіше за все є наслідком великих аденоїдних розрощувань, іноді носоглоточних поліпів, фіброми або інших носоглоточних пухлин.
Функціональна закрита ринолалія зустрічається у дітей часто, але не завжди правильно розпізнається. Вона характеризується тим, що виникає при нормальній проходимості носової порожнини та непорушеному носовому диханні. При функціональній закритій ринолалії тембр носових та голосних звуків може бути порушений більше, ніж при органічній. Причина в тому, що м'яке піднебіння при фонації та вимові носових звуків піднімається вище норми та закриває звуковим хвилям доступ до носоглотки.

Змішана ринолалія. Коли спостерігається поєднання носової непроходимості з недостатністю піднебінно-глоткового зімкнення.

Причини ринолалії
• мозкові крововоливи, черепно-мозкові травми
• укорочене м'яке піднебіння
• відсутність маленького язичка, укорочений або роздвоєний м'який язичок
• поліпи, аденоїди, пухлини, вискривлення носової перегородки, гіпертрофія слизистой носа, травми піднебіння, наслідки операцій і хвороб (рубці)
• розщелини піднебіння і губи
• порушення процесів дихання, опущене м'яке піднебіння, наслідування гнусавого мовлення оточуючих, хвороби євстахієвої труби

Логопедична робота з дитиною ринолаліком залежить від форми ринолалії. Але є спільні задачі, які повинен ставити перед собою логопед працюючи з дитиною з такою вадою мовлення.

• Нормалізація ротового видиху, тобто відпрацювання подовженого повітряного струменю при вимові усіх звуків мови крім носових
• Відпрацювання правильної артикуляції всіх звуків мови
• Усунення назального відтінку голосу
• Виховання навичок диференціації звуків з метою попередження дефектів звукового аналізу
• Нормалізація просодичної сторони мовлення
• Автоматизація набутих навичок у вільному мовленнєвому спілкуванні

ДИЗАРТРІЯ

logoped — Thu, 13 Mar 2014 21:37:34 GMT

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Дизартрія – це неврологічний діагноз. Невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад. Лікування дизартрії повинно являти собою комплексний вплив, де будуть використані і медикаменти, і лікувальна фізкультура, і масаж , і логопедична робота.
Дизартрія спостерігається, як у тяжкій так і в легкій формі. Тяжка форма найчастіше є компонентом дитячого церебрального паралічу. Діти з тяжкою формою дизартрії отримують комплексну допомогу в спеціальних закладах для дітей з тяжкими розладами мовлення та для дітей з вадами опорно-рухового апарату.
Діти ж з легкою формою дизартрії (стерта форма, дизартричний компонент) можуть відвідувати дитячі садки та школи загального типу, та відвідувати логопеда в районній поліклініці або логопедичні пункти.
Дітям зі стертою формою дизартрії властиві деякі особливості. Ці діти нечітко розмовляють та погано їдять. Зазвичай вони не люблять м'ясо, хлібні скоринки, моркву, тверде яблуко, тому що їм важко жувати. Трохи пожувавши дитина або тримає їжу за щокою, або починає «давитися» нею. Деякі батьки, перетираючи дитині їжу, самі сприяють затримці у дитини розвитку рухів артикуляційного апарату.
Такі діти не можуть самостійно полоскати рот, тому що у них слабо розвинуті м’язи щок, язика. Вони або ковтають воду, або виливають її.
У дітей з дизартрією порушена дрібна моторика рук. Вони не можуть застібнути ґудзики, їм важко шнурувати черевики. Вони стикаються з труднощами, коли виконують дію, яка потребує тонких рухів пальців рук. Такі діти неправильно тримають олівець та часто не вміють користуватися ножицями.
У дітей з дизартрією порушена і загальна моторика, їм притаманні труднощі при виконанні фізичних вправ. Таким дітям важко втримати рівновагу, часто вони не вміють стрибати на одній нозі.
Причини дизартрії
Причиною дизартрії є органічне ураження центральної нервової системи в результаті впливу негативних факторів на мозок дитини.
Під час внутрішньоутробного розвитку:
• гострі та хронічні інфекції
• інтоксикації
• токсикози
• резус-конфлікти
• гіпоксії (кисневе голодування)
Під час пологів:
• асфіксія
• пологові травми
• крововиливи при стрімких або затяжних пологах
У ранньому віці дитини:
• інфекційні хвороби нервової системи (менінгіти, менінгоенцефаліти)

Логопедична робота при дизартрії тривала та потребує тісної співпраці батьків, логопеда та невролога. Ця робота багатопланова і потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань. Батьки повинні дуже серйозно поставитися до логопедичних занять. Вони повинні чітко визначити для чого виконуються ті чи інші завдання, розуміти їх мету та уявляти очікувані результати. Корекційна логопедична робота при дизартрії включає в себе:

• Розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання
• Логопедичний масаж
• Артикуляційну гімнастику
• Корекцію просодичної сторони мовлення (темп, ритм, голос, інтонація)
• Корекцію звуковимови
• Розвиток фонематичного сприймання

Навіщо потрібна артикуляційна гімнастика і як її робити?

logoped — Wed, 12 Mar 2014 21:49:34 GMT

1. Дуже часто дитина не може вимовити звук через слабкість м'язів губ, щік і язика. Тоді потрібні зміцнюючи вправи.

2. Іноді дитина не може поставити губи або язик у правильне положення, і правильна вимова звуку порушується. Кожен порушений звук ми поділяємо на складові - артикуляційні вправи, а потім маємо з них- чистий (правильний) звук.

3. Деякі діти не можуть швидко перейти з одного звуку на інший. Для них теж є спеціальні вправи на переключення.

4. Спробуйте самі перед дзеркалом проробити вправи, що задаються дитині. Не завжди це легко і просто - поважайте працю дитини і не забувайте хвалити не тільки за результат, але і за старання.

5. Всі вправи мають назви. Допомога батьків полягає тільки в повторенні. Дорослий читає назву, а дитина показує вправу. Домагайтеся правильного виконання. Не соромтеся запитувати у логопеда, якщо щось незрозуміло.

6. На початку року вправи артикуляційної гімнастики виконують перед дзеркалом. Коли дитина навчилася робити потрібні рухи, дзеркало поступово прибирають.

Також, ви можете завантажити вправи артикуляційної гімнастики, які допоможуть в цікавій ігровій формі їх виконувати!

Для чого потрібні заняття із логопедом?

logoped — Wed, 12 Mar 2014 21:43:20 GMT

Для чого потрібні заняття із логопедом?

• Батьки не завжди чують всі дефекти в мовленні дитини.

• Немає такої діяльності людини, де не потрібна була чітка мова хоча б на етапі навчання.

• Правильне мовлення дозволяє дитині легше досягати успіхів у суспільстві.

• Мова є елементом соціальної адаптації.

• Чисте мовлення знімає обмеження у виборі професії.

• Часто батьки вважають, що погана мова пройде сама. На жаль, це не завжди так.

• У людей з порушеннями мовлення часто формуються комплекси неповноцінності.

• Якщо не виправити вимову до школи, то потім зробити це дуже важко, так як воно увійде в звичку.

• Якщо дитина змішує звуки у вимові, то й писати буде так само, тому що спочатку вона промовляє те, що збирається написати.

ЗНМ

logoped — Sun, 09 Mar 2014 21:51:06 GMT

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика. Мовленнєвий недорозвиток може бути виражений в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку.

Перший рівень мовленнєвого розвитку. Мовленнєві компоненти спілкування вкрай обмежені. Цей рівень характеризується або повною відсутністю мовлення або активний словник дітей складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Широко використовуються жести та міміка. Діти користуються одним й тим самим комплексом для позначення предметів, дій, якостей, інтонацій та жестів, пояснюючи різницю значень. Лепетні утворення, в залежності від ситуації, можна розцінювати як однослівні речення.
Відсутнє розуміння значень граматичних категорій. При сприйманні зверненої мови домінуючим виявляється лексичне значення. Звукова сторона мовлення характеризується фонетичною невизначеністю. Відмічається нестійке фонетичне оформлення. Кількість дефектних звуків може значно перевищувати кількість звуків, що вимовляються правильно. Основною відмінністю мовного розвитку цього рівня є обмеження сприймання та відтворення складової структури слова.

Другий рівень мовленнєвого розвитку. Перехід до нього характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів.
Диференційовано позначаються назви предметів, дій, окремих ознак. На цьому рівні можливе користування займенниками, простими прийменниками в елементарних значеннях. Діти можуть відповісти на запитання за картиною, пов’язані з сім’єю, знайомими подіями навколишнього життя.
Мовленнєва недостатність чітко проявляється в усіх компонентах. Діти користуються лише простими реченнями з 2-3, іноді 4 слів. Словниковий запас значно відстає від вікової норми: виявляється незнання багатьох слів, що позначають частини тіла, тварин та їх дитинчат, одягу, меблів, професій.
Відмічаються грубі помилки у використанні граматичних конструкцій:
— змішування відмінкових форм ( „їде машину” замість на машині);
— часте використання іменників у називному відмінку, а дієслова в інфінітиві або у формі 3-ї особи однини та множини теперішнього часу;
— у використанні числа та роду дієслів, при змінюванні іменників за числом („пат стіця” – п’ять стільців);
— відсутність узгодження прикметників з іменниками, числівників з іменниками.
Фонетична сторона мовлення характеризується наявністю багаточисленних спотворень звуків, замін та змішувань. Порушена звуковимова м’яких та твердих звуків, шиплячих та свистячих, африкат, дзвінких та глухих („папуся” – бабуся, „дупа” – рука). Проявляється дисоціація між здібністю правильно вимовляти звуки в ізольованому положенні та їх використанням у спонтанному мовленні.
Типовими залишаються також ускладнення в засвоєнні звуко-складової структури. Часто при правильному відтворенні контуру слів порушується звуконаповненість: перестановка складів, звуків, заміна або пропуск складів.

Третій рівень мовленнєвого розвитку характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення з елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвитку.
На даному етапі діти вже користуються всіма частинами мови, правильно вживають прості граматичні форми, намагаються будувати складнопідрядні та складносурядні речення.
Покращується стан звуковимови, відтворення слів різної складової структури. У дітей вже немає труднощів у називанні предметів, дій, ознак, якостей, добре знайомих їм з життєвого досвіду. Вони можуть вільно розповідати про свою сім’ю, про себе, складають невеличкі розповіді.
Однак, більш глибоке вивчення всіх сторін мовлення дозволяє з’ясувати, що усі компоненти мови: лексика, граматика, фонетика, - залишаються недорозвиненими.
У вільних висловлюваннях переважають прості поширені речення, майже не використовуються складні конструкції.
Відмічаються аграматизми: помилки в узгодженні числівників з іменниками, прикметників з іменниками в роді, числі та відмінку.
Розуміння зверненої мови значно розвивається та наближується до норми. Відмічається недостатнє розуміння змін значення слів за допомогою префіксів, суфіксів; спостерігаються труднощі в розрізненні морфологічних елементів, що виражають значення числа та роду, розуміння логіко-граматичних структур, що виражають причинно-наслідкові, часові та просторові відношення.
Недостатній розвиток фонематичного слуху та сприймання призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою без допомоги логопеда.

Причини ЗНМ

Під час внутрішньоутробного розвитку:
• інтоксикації
• токсикоз
• порушення кровообігу плоду

Під час пологів:
• мозкові крововиливи, гематоми
• асфіксія
• пологові травми

У ранньому віці дитини:
• травми голови

Логопедична робота

При першому рівні ЗНМ:
• розвиток розуміння мовлення
• розвиток наслідування
• розвиток зорової та слухової уваги, памяті

При другому рівні ЗНМ:
• Розвиток звукової сторони мовлення
• Розвиток складової структури
• Розвиток просодики (темп, ритм, інтонація)
• Розвиток граматичної будови
• Накопичення словникового запасу
• Розвиток фразового мовлення

При третьому рівні ЗНМ:
• Практичне засвоєння лексичних та граматичних засобів мовлення
• Удосконалення зв'язного мовлення
• Формування правильної звуковимови
• Підготовка до навчання грамоти

ДИСЛЕКСІЯ

logoped — Sun, 09 Mar 2014 21:48:13 GMT

Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання, яке виражається стійкими специфічними помилками, які зумовлені несформованістю або розладами функцій, що забезпечують процес читання. За ступенем вираженості розрізняють: алексію – повну неможливість оволодіння читанням або повну його втрату, та дислексію – труднощі в оволодінні читання та дефект його формування. Дислексія може бути самостійним розладом та проявлятися поряд з іншими важкими порушеннями мовлення - дислаліями, дизартріями, алаліями.

Види дислексій

Фонематичні дислексії обумовлені недорозвиненням функції фонемної системи: слуховимовної диференціації фонем, фонематичного аналізу і синтезу. При недорозвитку функцій фонематичного аналізу та синтезу у дітей спостерігається побуквене читання, спотворення звукової сторони слова ( вставки, пропуски, перестановки звуків), труднощі читання оберненого складу. Наприклад, аптека – „патека”, булка – „бука”, поклала – „покалала”. В основі цих порушень читання лежить недорозвиток функцій фонематичного аналізу.
Частіше за все у дітей з порушеннями читання виявляється несформованою найбільш складна форма функції фонематичного аналізу - визначення кількості, послідовності і місця звуків в слові. При фонематичних дислексіях у більшості дітей відмічається недорозвинення і порушення усного мовлення (неправильне використання деяких граматичних форм, обмежений словник).

Оптичні порушення читання пов'язані з недорозвиненням вищих зорових функцій: зорового аналізу і синтезу, оптико-просторових уявлень. Діти стикаються з труднощами в конструюванні зображень, у визначенні схожості і відмінності зорових зображень, в перетворенні фігур. У них спостерігаються неточності змальовування і конструювання: а) спрощення фігур, зменшення кількості елементів, б) неправильне просторове розташування ліній в порівнянні з зразком. В процесі оволодіння читанням у цих дітей відмічаються труднощі в засвоєнні схожих графічних букв, їх змішування та заміни (т-г, д-л, в-з, х-к).

Аграматичні порушення читання часо спостерігається у дітей з загальними недорозвитком мовлення. При такому порушенні відмічаються неправильне вживання відмінкових закінчень, неправильне узгодження різних частин мови та ін.

Мнестичні порушення читання пов’язані з труднощами встановлення зв’язків між звуками і буквами. Ці порушення проявлялись в труднощах засвоєння всіх букв, у недиференційованих замінах букв при читанні. Дитина на запам’ятовувала, яка буква відповідає тому чи іншому звуку.

Семантичні порушення читання (механічне читання) – це порушення розуміння читаного при технічно правильному читанні. Семантичні дислексії викликаються двома факторами: 1) недорозвиток звуко-складового синтезу; 2) нечіткістю, недиференційованістю уявлень про синтаксичні зв’язки слів в середині речення. Розподіл слова на склади в процесі читання – часта причина нерозуміння читаного слова, речення. Учні з порушенням звуко-складового синтезу, читаючи слово по складам, не можуть об’єднати ці склади в єдине слово, співвіднести розділене на склади слово та відповідне слово в усному мовленні, тобто не впізнає його. В такому випадку дитина читає механічно, не розуміючи змісту тієї інформації, яку вона розшифровує. У дітей з семантичними порушеннями читання недостатньо сформована можливість синтезувати, встановлювати в своєму уявленні розділені на склади слова і речення. . Внаслідок не сформованості граматичних узагальнень діти з семантичними дислексіями в процесі читання речень і тексту не знаходять зв’язку між словами в реченні.

Логопедична робота при дислексії будується диференційовано, в залежності від виду дислексії.

Дисграфія - це порушення письма, при якому характерні пропуски літер, складів, перестановка складів, порушення почерку.

logoped — Sun, 09 Mar 2014 21:44:56 GMT

Коли у дітей тільки формується звичка писати, багато літер вони пишуть дзеркально - і це закономірний етап становлення. До речі, дзеркальне написання характерне для лівши, тому до третього класу говорити про дисграфію рано.

Писання- це не тільки спритність пальців, але і робота мозку. Учень повинен зрозуміти, як пишеться літера, як вона розташована в рядку, як вести руку. Освоєння письма в одних проходить швидко, а в інших викликає труднощі. Якщо і в третьому класі з написанням складності - це привід замислитися.

Чому ж одні діти пишуть гарно, а в інших - каракулі? Причин може бути декілька.

Невміння координувати рух руки. Це - індивідуальна особливість, і лаяти його за це, щонайменше, неправильно.

Проблеми з концентрацією уваги - дитина постійно відволікається, крутить головою. Так поводяться гіперактивні діти.

Нерозвиненість просторово зорового сприйняття, яке формується до 10 років. Діти ніяк не запам'ятовують, як виглядають літери, як правильно їх розташовувати на папері.

А в школі всім дітям викладають однаково. У результаті - помилки, відставання від інших учнів, засмучення батьків.

Діти не розрізняють звуків (фонем) рідної мови. Наприклад, пишуть «кіркий», плутають букви «комора» - «комола».

Порушення зорового сприйняття - діти плутають букви «д» з «б», «о» з «а» і т.д. (оптичні помилки).

Часто причиною дисграфії є ураження нервової системи, інші захворювання. Якщо у дитини є неврологічні проблеми, діагноз «дисграфія» ставить лікар.

Але в більшості випадків пропуски букв і помилки - результат неправильного навчання.

Фізіологи довели - у перші місяці навчання учень може безупинно писати протягом трьох хвилин, а потім він втомлюється. Батьки ж цього не враховують: «Перший рядок ти написав добре, а потім перестав старатися!»

Та й у школі методика викладання письма занадто інтенсивна, яка не відповідає фізіологічним особливостям дітей.

Найчастіше винна «гонка навчання» - за два місяці вчителі повинні навчити всіх дітей писати. Чи під силу дитині впоратися з таким навантаженням?

Головне - підготовка

У батьків виникають питання: як підготувати сина чи дочку до школи? Як уникнути проблем з писанням? Мозок малюка пластичний. Недолік зорово-моторної координації можна компенсувати.

Прописи зі складними візерунками відкладіть. Почніть з простого: покажіть, як сидіти за партою, як класти зошит, тримати ручку. Два рази на день грайте в школу - спокійно, без криків, щоб малюк звикав до нового стану.

Потім спробуйте креслити прямі лінії - горизонтальні та вертикальні, довгі і короткі. Вчіться малювати паралельні лінії, круги та овали. Та поступово скорочуючи висоту ліній, зменшуйте круги до розміру букв. Вчіть дитину в процесі написання бачити рядок, середину рядка, праву і ліву частини аркуша.

Говоримо і пишемо

Дітям, що закінчили перший, другий, третій клас, але все ж відчувають труднощі з письмом, допоможе наступне. Спробуйте вчити російську мову як іноземну.

Випишіть на картки ті слова, які дитина впродовж року писала неправильно, підкресліть помилки, поставте наголос, а на зворотному боці напишіть правило і правильні слова.

Кожен день опрацьовуйте три картки. Спочатку проговорюємо слово правильно, потім повторюємо правило, пишемо.
Картку відкладаємо в іншу коробку, примовляючи: «Це ти пишеш правильно». Спосіб механічний, але в той же час дієвий.

Дуже корисна така вправа: протягом 5 хвилин дитина викреслює з тексту задану літеру. Через 2 місяці якість письма поліпшується.

Пишіть короткі диктанти олівцем - ніби ви тренуєтеся на чернетці. Потім попросіть дитину перевірити написане і виправити себе - стерти помилки і написати правильні літери. Потім перепишіть диктант ручкою.

У деяких випадках доцільно звернутися за допомогою до спецаліста-логопеда.

Він допоможе учневі запам'ятати написання букв: наприклад, «О» нагадує обруч, «Ж» - жука і т.д. Часом потрібна консультація психоневролога.

Клопіткі щоденні заняття необхідні: дисграфія не проходить сама собою. Якщо звичка писати сформувалася неправильно, почерк виправити буде вкрай важко.

А звідси і неграмотність, небажання читати й інші проблеми.

Важливо також зняти напругу дитини. Вона повинна бути впевнена, що за помилки її не покарають - тоді промахів стане менше.

ЛОГОПЕД і Я

Діти з особливими потребами». Що таке синдром Дауна?

Алалія

АУТИЗМ

Ринолалія

ДИЗАРТРІЯ

Навіщо потрібна артикуляційна гімнастика і як її робити?

Для чого потрібні заняття із логопедом?

ЗНМ

ДИСЛЕКСІЯ

Дисграфія - це порушення письма, при якому характерні пропуски літер, складів, переста­новка складів, порушення почерку.

Дисграфія - це порушення письма, при якому характерні пропуски літер, складів, перестановка складів, порушення почерку.